Виморожувач, чумработниця та інші незвичайні професії Арктики

Виморожувач, чумробітниця та інші арктичні професії, які звучать неймовірно

Розповідаємо, як люди працюють на Півночі, де мороз, лід і кочове життя стають частиною звичайного робочого дня.

1. Виморожувач

Таких людей точно не здивувати скаргами на важкий день в офісі. Виморожувачі — одна з найрідкісніших і, мабуть, найсуворіших професій у світі. У Якутії таких фахівців можна зустріти на підприємстві «Ленське об’єднане річкове пароплавство» (ЛОРП). Узимку тут обслуговують судна, бо так дешевше: не доводиться піднімати величезні багатотонні кораблі на спеціальні ремонтні конструкції. Восени танкери, суховантажі й баржі заводять на судноремонтну ділянку та чекають, доки річка повністю вкриється льодом. Після цього починається виморожування — випилювання тунелів навколо підводної частини судна, щоб механіки могли дістатися до потрібних деталей. Наприклад, щоб звільнити гвинти, потрібен не один день важкої роботи: товщина льоду іноді сягає 2–3 метрів.

Виморожувачі використовують кайло, схоже на кирку, і бензопилу. Температура в цей період може опускатися до −50 °C, але самі фахівці часто сприймають такий мороз як плюс: що міцніше промерзає річка, то менший ризик, що тунелі заллє водою і все доведеться починати спочатку.

До речі, у ЛОРПі працює, можливо, єдина у світі жінка, яка володіє технологією виморожування. Улітку вона керує краном на судноремонтному заводі, а взимку бере інструменти й виходить видовбувати крижані брили.

2. Оленяр

Оленярство залишається головним заняттям для багатьох корінних народів Півночі. Найбільші стада розводять на півостровах Ямал і Таймир, а також у Ненецькому автономному окрузі. Цей вид тваринництва дуже відрізняється від звичного розведення кіз, корів або іншої домашньої худоби. Північні олені живуть майже так само, як їхні дикі родичі. Їм, наприклад, не потрібні окремі приміщення, зате щотижня стадо доводиться переганяти на нове пасовище. Тому оленярі кочують тундрою цілий рік.

Раніше це ремесло передавалося всередині сімей і громад — від старших до молодших. Зараз оленярство вже вважається офіційною професією, яку можна опанувати в коледжі. Хороший оленяр має розбиратися у видах кормів, знати особливості їхнього складу, вміти лікувати тварин, запобігати хворобам у стаді, прокладати кочові маршрути й, якщо знадобиться, захищати оленів від хижаків.

3. Чумробітниця

Так, саме чумробітниця: чоловічого варіанта в цієї професії немає. Так називають жінок, які кочують разом з оленярами й допомагають підтримувати побут. По суті, чумробітниці — це офіційно працевлаштовані господині кочового дому. Найчастіше ними стають дружини оленярів.

З офіційним визнанням цієї професії поки все непросто. У багатьох таких жінок є трудові книжки, але оформлюють їх зазвичай як оленярів третього розряду. Зарплата при цьому залишається дуже скромною — приблизно на рівні регіонального прожиткового мінімуму, близько $203. Ще у 2017 році влада Ямало-Ненецького автономного округу повідомляла, що чумробітниць внесли до офіційного реєстру професій, але, судячи з усього, тоді процес не довели до кінця. Ще одну спробу зробили у 2021 році, однак потрібного запису в реєстрі поки так і не з’явилося.

Та відсутність повноцінного юридичного статусу ніяк не робить працю чумробітниць менш важливою. У суворих умовах Крайньої Півночі ці жінки не лише відповідають за побут, а й часто допомагають оленярам зі стадом, вичиняють шкури та заготовляють панти — молоді м’які роги тварин. Навчитися цієї роботи можна тільки на практиці: у вишах і коледжах таких фахівчинь не готують. Хоча спроби систематизувати знання все ж є. Наприклад, у 2020 році проєкт «Академія молодих чумробітниць» у селі Кизим Ханти-Мансійського автономного округу отримав грант на розвиток.

4. Розмітник алмазів

Великі родовища дорогоцінного каміння переважно розташовані на території Якутії. Тому в північних регіонах особливо затребувані професії, пов’язані з видобутком і обробкою алмазів. У цій сфері працюють сортувальники, огранники та розмітники. Останніх можна назвати справжнім «оком-алмазом» ювелірного виробництва. Саме вони вирішують, якої форми й якого розміру має бути майбутній камінь. Існує близько 20 варіантів огранювання, і зазвичай з одного кристала можна отримати кілька діамантів. При цьому ціна готового каменя часто залежить не стільки від розміру, скільки від чистоти. Великий діамант із помітним дефектом може коштувати дешевше за маленький, але ідеально чистий. Тому розмітники уважно оцінюють усе: нерівності, шорсткості, включення інших мінералів у сировині. Тільки після цього вони розраховують найвигідніший варіант розкрою й готують 3D-модель для подальшої обробки.

Раніше розмітники покладалися переважно на збільшувальне скло та власний зір. Зараз їм допомагають сучасні технології: на виробництвах використовують мікроскопи, томографи й сканери. Як і в інших робітничих спеціальностях, тут є професійні розряди, а з часом можна вирости до інженера-технолога або керівника виробництва.

5. Штурман атомного криголама

У цивільному флоті цю професію частіше називають вахтовим помічником. Такий фахівець відповідає за навігацію, віддає команди стерновому й стежить за рухом судна. Робота в льодах дуже відрізняється від роботи штурмана у відкритому морі чи на річці. Тут судно значно легше може отримати пошкодження, тому криголаму доводиться постійно маневрувати, а іноді прокладати курс буквально на ходу, щоб безпечно провести за собою інші кораблі.

Щоб отримати таку спеціальність, потрібно закінчити Державний університет морського та річкового флоту імені адмірала Макарова. Це єдиний у світі виш, де готують фахівців для цивільного атомного флоту. Перший радянський атомний криголам «Ленін» досі стоїть у Мурманську — зараз усередині працює музей, який приваблює туристів. До речі, студенти, які мріють побачити Північ, можуть потрапити туди безкоштовно. Для цього потрібно взяти участь у конкурсі «Квиток в Арктику». Переможці вирушають в експедицію на Кольський півострів.

6. Оператор ратрака

Ратрак — це машина, яка розчищає та утрамбовує сніг на гірськолижних трасах. Такі машини є практично на кожному зимовому курорті, але робота в Заполяр’ї все одно може здивувати. Наприклад, одна з вимог до кандидата — уміння виживати в екстремальних умовах. Крім того, оператор має розуміти, як обслуговувати техніку навіть за дуже низьких температур.

У Заполяр’ї водії ратраків працюють не тільки на туристичних схилах. Місцеві жителі добре знають: узимку на звичайній низькій легковій машині можна застрягти буквально через кілька метрів. Проблеми іноді виникають навіть у повнопривідних позашляховиків. Гусениці ратрака не провалюються в сніг, тому за потреби така машина може виконувати роль евакуатора.

7. Гляціолог

Гляціолог — це фахівець, який вивчає лід. Сьогодні в гляціології є кілька напрямів: дослідження льодовиків, лавинознавство, снігознавство та палеогляціологія — вивчення давніх зледенінь.

Такі дослідники можуть працювати й у містах, аналізуючи зразки в лабораторіях, але частіше їхнє життя пов’язане з постійними експедиціями в гори та Заполяр’я. Умови там непрості. Щоб отримати цінні дані, іноді доводиться місяцями жити на науковій станції або в наметі. Сильний мороз, відсутність звичного комфорту й цілком реальна ймовірність зустріти ведмедя — така повсякденна «романтика» гляціологів. Їхня робота допомагає прогнозувати природні та кліматичні процеси в різних регіонах, оцінювати стан світового океану й вивчати ризики, пов’язані з глобальним потеплінням. У північних зонах такі дослідження важливі ще й для розвитку промисловості: вони допомагають будувати великі об’єкти й організовувати видобуток корисних копалин.

Всім привіт! У цьому блозі ми викладаємо корисну інформацію на тему Незвичайні професії Арктики: ким працюють люди в найсуворіших умовах Півночі. Якщо у вас є питання чи ідеї, які ми не розкрили у нашій статті – пишіть про це у коментарях.

Оцініть автора

( 1 голос, середнє 5 з 5 )