Як ми наважилися на життя в автодомі: 5 причин вирушити в подорож

Чому ми одного разу зібрали речі й обрали подорожі в автодомі: 5 особистих причин

Ми засинали під жаб’ячі концерти, зустрічали світанки серед майже інопланетних пейзажів і поступово зрозуміли: дорога може бути не просто маршрутом, а способом життя.

Наша сім’я майже рік живе в режимі подорожей автодомом. Спочатку ми вирушили до Самари, потім поїхали до Криму, далі дісталися Ленінградської області. Дорогою побували в Грузії, пожили в Туреччині та на Північному Кіпрі. До Південного Кіпру дістатися не вийшло через документи й номери машини, але ми все одно встигли побачити багато нового. У планах — провести літо в дорозі, заїхати до Вірменії та детальніше дослідити південні регіони.

Спочатку багато знайомих дивилися на нас із явним нерозумінням, ніби ми вирішили зробити щось зовсім божевільне. Але насправді це не був спонтанний порив. Ми з чоловіком давно йшли до такого формату життя, і в якийсь момент автодом став для нас не дивною примхою, а цілком логічним продовженням наших бажань. Розповім, чому нам так підійшло це «кочове» життя.

1. Здійснити мрію з дитинства

У дитинстві я обожнювала мультсеріал «Дика сімейка Торнберрі» і мріяла опинитися на місці тієї самої рудої дівчинки з брекетами, яка разом із батьками їздить різними куточками величезної планети в автодомі. Мені здавалося, що немає нічого прекраснішого: прокидатися щоразу в новому місці, бачити світ не на картинках, а на власні очі, жити в русі та пригодах.

Але моя реальність була зовсім іншою. Я росла в селищі міського типу, ми вчотирьох жили в однокімнатній квартирі, а мої подорожі здебільшого існували в уяві, книжках, телевізорі та літніх поїздках потягом до прабабусі в Ростовську область. Тоді мені навіть на думку не спадало, що одного дня я справді житиму чимось подібним. Так, я вже давно не у віці Елайзи, зате можу подарувати таке дитинство своїм дітям.

Мені ще дуже пощастило вийти заміж за людину, яка змогла розділити цю мрію. Не кожен погодиться одного дня зібрати речі й серйозно розглядати автодом як дім на колесах. На самому початку стосунків ми з Мішею жартували, що було б чудово взяти мінівен, зібрати друзів і вирушити у велику подорож. У нас навіть були знайомі, які готові були поїхати з нами в таку авантюру. Тоді це здавалося красивою фантазією, чимось із серії «колись».

По-справжньому Міша загорівся ідеєю купити автодом приблизно у 2020 році. Він почав дивитися ролики на YouTube, читати форуми, вивчати досвід інших мандрівників, листуватися з людьми, які вже живуть або їздять у такому форматі. Він рахував витрати, порівнював моделі, розбирався в нюансах і поступово дедалі більше переконувався: це не просто мрія, а цілком реальний план.

У 2021 році на весілля нам подарували набір LEGO з автодомом. Тоді це виглядало як милий символ, але ніхто не думав, що через деякий час у нас з’явиться майже такий самий, тільки справжній.

У підсумку ми купили автодом, дуже схожий на той, що був у наборі, — Sunlight A70. Повноцінно збирали на нього близько трьох років. Кумедно, що перший наш спільний виїзд усією сім’єю вийшов зовсім не романтичним: ми поїхали на кладовище. Моїй бабусі встановили новий пам’ятник, і ми з батьками та братами їздили його подивитися. Дуже хочеться вірити, що вона з усмішкою спостерігала за цією незвичною сімейною поїздкою.

2. Витрачати менше на подорожі

Ми з чоловіком народилися й виросли в Самарі. У 2018 році я переїхала до Москви через навчання, а через рік до мене приєднався Міша. З 2020 року ми почали багато їздити машиною різними регіонами, уже не обмежуючись лише знайомими напрямками. Ми побували в Краснодарському краї, Криму, Удмуртії, Абхазії й заодно дивилися все цікаве, що траплялося дорогою.

Але такі подорожі зазвичай тривали максимум два-три тижні. Головна причина була простою: одночасно платити за орендовану квартиру в Москві та житло в поїздці було досить важко. Особливо прикро ставало, коли ти віддаєш гроші за місце, де по суті тільки ночуєш, бо весь день проводиш у дорозі, на прогулянках або в нових містах.

Коли в нас з’явилося власне житло, подорожі стали довшими. Іноді ми їхали вже на три місяці. Але відчуття, що гроші все одно витрачаються не найрозумнішим чином, стало навіть сильнішим. Ми вклалися в купівлю та ремонт квартири, зробили її зручною для себе — і при цьому в поїздках продовжували платити за чужі квартири, готелі та подобове житло.

На тлі оренди й готелів автодом виявився значно вигіднішим варіантом.

До того ж ми стали рідше ходити в кафе, бо я готую сама. Так, витрати на пальне нікуди не зникли, а іноді навіть стали більшими. Але пальне було помітною статтею витрат і у звичайних подорожах машиною. Автодом усе одно дає інше відчуття: ти платиш не просто за переміщення, а за дорогу, житло й свободу одночасно.

Утім, справа не тільки в економії.

3. Мати свободу, але не втрачати відчуття дому

До народження дитини ми могли годинами кататися околицями, спонтанно змінювати маршрут і повертатися додому хоч глибокої ночі. Нас це не бентежило: захотіли звернути — звернули, захотіли затриматися — затрималися.

З дитиною все влаштовано інакше. Лука звик до дороги з шести місяців, але йому все одно потрібен режим, денний сон, нормальне вкладання й зрозумілий ритм. А мені доводиться постійно тримати в голові, скільки часу займе зворотна дорога, де він зможе поспати, де поїсти, де спокійно переодягнутися або відпочити.

З появою автодому ця проблема майже зникла. І, мабуть, саме в цьому його головна перевага. Ти можеш бути де завгодно: біля моря, в лісі, у новому місті, на стоянці, у полі або біля річки. Але при цьому поруч у тебе ліжко, їжа, вода, речі, душ і знайомий простір.

Дитина не пропускає денний сон, я можу приготувати обід, спокійно переодягнути його, прийняти душ і просто видихнути. Автодом працює як маленький портал: зовні може бути незнайоме місце, інша країна, інша погода й інший пейзаж, але варто відчинити двері — і ти знову вдома.

4. Бути ближче до природи без відмови від комфорту

Я дуже люблю природу, але відпочинок у наметі мене ніколи по-справжньому не приваблював. Мені не подобається відчуття, що від зовнішнього світу тебе відділяє лише тонкий шматок тканини. А ще я не люблю сам процес організації табору: розкласти, дістати, зібрати, знову запакувати, потім знову все просушити й привести до ладу. Для когось це романтика, а для мене — втома ще до початку відпочинку.

Я щиро захоплююся людьми, яким подобається наметове життя з усіма його ритуалами. Але для себе я обираю інший варіант. Мені важливо мати можливість опинитися в красивому місці й при цьому спати у своєму ліжку, нормально митися, готувати на своїй кухні, мити посуд у раковині й не відчувати, що заради природи потрібно обов’язково терпіти незручності.

Усі 15 років наших стосунків ми з чоловіком тягнулися до природи. Тому автодом став для нас ідеальним компромісом. Навіть якщо ти приїжджаєш у туристичне місто, ночувати можна не під чужими вікнами й не на шумній вулиці, а десь біля води, у полі або серед дерев.

Нещодавно ми їздили до Суздаля й зупинилися на галявині біля річки, всього за п’ять хвилин від центру. Вийшло дивовижне поєднання: ти ніби поруч із містом, але водночас повністю на природі. Ніхто не ходить повз, не шумить, не заважає спати. А як там співали птахи й жаби — це окреме задоволення.

У Туреччині ми ночували серед місячних пейзажів Каппадокії. Уночі навколо стояла майже дзвінка тиша, а на світанку небо заповнили повітряні кулі, і поруч з’явилися туристи. Усе це було зовсім близько до Гереме, куди ми потім поїхали снідати після ранкового видовища.

Мені здається, за час життя в автодомі ми провели на природі більше часу, ніж за всі попередні роки разом узяті. Це настільки відчувається тілом, що після повернення у велике місто стає навіть важче дихати.

5. Знайти місце, де справді захочеться залишитися

Як я вже казала, ми з Мішею народилися й виросли в Самарі, зараз живемо в Москві, але при цьому легко могли б уявити себе в Криму або десь біля моря. Щоправда, поки в нас ще не сталося того самого точного влучання, коли розумієш: ось воно, наше місце.

Ми багато їздимо, дивимося, порівнюємо, приміряємо на себе різні міста, клімат, країни й ритми життя. Нам важливо не просто приїхати на кілька днів і сказати «красиво», а відчути, як це місце звучить у звичайному житті. Де купувати продукти, як гуляти з дитиною, наскільки комфортно взимку й улітку, які люди навколо, який темп, яка атмосфера.

Усюди є свої плюси й свої «але», з якими ми поки не готові миритися. Тому автодом став для нас не тільки способом подорожувати, а й способом шукати. Ми можемо затримуватися там, де нам добре, їхати звідти, де не склалося, і не ухвалювати рішення наосліп.

Поки найкомфортніше нам було в Криму та Суздалі, але навіть це ще не те саме остаточне відчуття дому. У Туреччині й Грузії ми точно не змогли б жити постійно: нам не виявилися близькими місцеві порядки, культура й менталітет.

Я впевнена, що десь є наше місце. Можливо, одного дня ми приїдемо туди на автодомі, поставимо його біля води або в затінку дерев і раптом зрозуміємо, що більше не хочеться весь час їхати далі.

Всім привіт! У цьому блозі ми викладаємо корисну інформацію на тему Життя в автодомі: свобода подорожей і пошук свого місця в світі. Якщо у вас є питання чи ідеї, які ми не розкрили у нашій статті – пишіть про це у коментарях.

Оцініть автора

( 1 голос, середнє 5 з 5 )