«Вічний дитина» у дорослому віці: ознаки синдрому Пітера Пена та способи допомогти

Чому деякі дорослі не хочуть дорослішати: синдром Пітера Пена та шлях до зрілості

Небажання приймати доросле життя та пов’язані з ним обов’язки може серйозно ускладнити життя не лише самій людині, а й тим, хто перебуває поруч.

Що називають синдромом Пітера Пена

Синдром Пітера Пена — це психологічна модель поведінки, за якої доросла людина намагається уникати дорослішання, не хоче брати на себе відповідальність і нерідко реагує на життєві ситуації радше як підліток або дитина.

Назва з’явилася після виходу книги психолога Дена Кайлі «Чоловіки, які так і не виросли». Частіше цей термін застосовують до чоловіків, однак це зовсім не означає, що подібна поведінка не зустрічається у жінок. Просто щодо жінок деякі прояви інфантильності суспільство може сприймати менш критично.

Водночас слово «синдром» не варто розуміти буквально. Йдеться не про медичний чи психіатричний діагноз — такого окремого захворювання не існує. Це поняття з популярної психології, яким описують певну модель поведінки, здатну створювати проблеми самій людині та її оточенню.

За якими ознаками проявляється синдром Пітера Пена

Основні особливості такої поведінки описав Ден Кайлі, автор самого поняття.

1. Емоційна незрілість. Людині буває складно розпізнавати, приймати та нормально виражати власні почуття. Емоції можуть пригнічуватися або проявлятися недоречно.

2. Постійне відкладання справ. Такі люди схильні затягувати виконання завдань, часто запізнюються і можуть ставитися до обов’язків без особливого інтересу.

3. Труднощі з близькими стосунками. Їм непросто створювати та підтримувати глибокі дружні й романтичні зв’язки. Страх зобов’язань заважає по-справжньому зближуватися з іншими людьми.

4. Прагнення уникати відповідальності. Людина може ухилятися від зобов’язань або чинити їм опір. Замість довгострокових планів вона вважає за краще жити сьогоднішнім днем, неохоче визнає власні помилки й нерідко перекладає провину на оточення.

5. Пошук «батьківської» фігури в партнері. У романтичних стосунках такій людині часто потрібен не рівноправний партнер, а той, хто прийматиме рішення, контролюватиме побут і братиме відповідальність на себе.

Як розпізнати «вічну дитину» у звичайному житті

Критерії Дена Кайлі досить зрозумілі, однак достовірно помітити стійку модель поведінки зазвичай можна лише під час тривалого спілкування. Якщо такої можливості немає, варто звернути увагу на більш очевидні особливості.

Він постійно розповідає, ким стане колись

Сьогодні людина може працювати таксистом, кур’єром або бухгалтером, але запевняє, що зовсім скоро стане програмістом, успішним підприємцем або новим Ілоном Маском. Щоправда, конкретних дій у цьому напрямку поки не робить: момент просто ще «не настав».

Така людина не стільки планує майбутнє, скільки фантазує про прекрасне життя, яке нібито почнеться пізніше, коли вона нарешті «подорослішає». Проблема лише в тому, що дорослий вік уже настав. Поки оточення поступово рухається до своїх цілей, вона продовжує залишатися людиною з великим потенціалом, який усе ніяк не перетворюється на результат.

Він погано контролює свої фінанси

Навіть за цілком гідного доходу людина із синдромом Пітера Пена може регулярно залишатися без грошей. У неї з’являються кредити й борги, а заощадження зникають після чергової імпульсивної дорогої покупки.

Обіцянки для нього легко змінюються разом з обставинами

Щоб відмовитися від раніше даного слова, серйозна причина може й не знадобитися. Достатньо того, що раптом з’явилося цікавіше заняття. Наприклад, людина обіцяла зустріти друга в аеропорту, але в останню мить вирішила піти в кіно.

Для будь-якої невдачі в нього знайдеться пояснення

Затори, погана погода, зламаний телефон, несподівані обставини, втома, випадковість — винним може виявитися хто завгодно і що завгодно. Лише власні рішення та вчинки людина визнавати не поспішає.

Він виконує доручення так, що простіше не просити

Формально людина може погодитися допомогти, але результат виявляється настільки незадовільним, що наступного разу звертатися до неї вже не хочеться. Поки вона ремонтує одну річ, може випадково зламати іншу, безкінечно уточнювати очевидні деталі або постійно скаржитися.

У якийсь момент оточенню справді стає простіше все зробити самостійно. І саме такий результат людину цілком влаштовує: відповідальність знову опинилася на комусь іншому.

Він уникає розмов, де доводиться обговорювати проблеми

Спроба спокійно з’ясувати стосунки або обговорити серйозне питання нерідко викликає опір. Людина переводить усе на жарт, провокує конфлікт, різко змінює тему або просто припиняє спілкування.

Як поводитися поруч із людиною, яка не хоче дорослішати

Головний парадокс полягає в тому, що допомогти «Пітеру Пену» інколи можна саме тоді, коли оточення перестає постійно його рятувати. Ставлення до дорослої людини як до дитини лише закріплює звичний сценарій.

Якщо постійно вирішувати за неї проблеми, згладжувати наслідки помилок, заздалегідь вгадувати бажання та брати на себе її обов’язки, причин змінюватися у людини практично не залишиться.

Щоб вона змогла прийняти відповідальність за власне життя, це життя потрібно справді залишити їй. А що вона вирішить робити далі — уже її вибір.

Що робити, якщо ознаки «Пітера Пена» ви помічаєте у себе

Сам факт того, що ви замислилися про власну поведінку, уже може стати першим кроком до змін. Людина, яка повністю переконана, що проблема існує виключно в оточенні, зазвичай не прагне нічого переглядати.

Далі можна рухатися поступово.

Розібратися, чого саме ви боїтеся

Спробуйте чесно визначити, що саме вас лякає в дорослому житті. Можливо, справа у страху зазнати невдачі, бути відкинутим, втратити свободу або зіткнутися з іншими неприємними наслідками.

Коли страх отримує конкретну назву, аналізувати його та шукати раціональне рішення стає значно легше.

Брати на себе невеликі зобов’язання

Щоб відчути себе дорослим, зовсім не обов’язково негайно заводити сім’ю або пов’язувати себе серйозними фінансовими зобов’язаннями. Краще почати з простих і зрозумілих дій:

• налагодьте режим дня;

• почніть формувати фінансову подушку;

• виконайте те, що пообіцяли іншій людині.

Поступово з’явиться досвід того, що відповідальність не обов’язково закінчується катастрофою. Коли невеликі завдання почнуть вдаватися, можна переходити до серйозніших.

Навчитися не тікати від конфліктів

Зникнути, перевести розмову в драму або влаштувати сварку простіше, ніж спокійно обговорювати неприємну ситуацію. Але сама проблема від цього зазвичай нікуди не зникає.

Рішення з’являється тоді, коли учасники готові озвучити свої позиції та спробувати знайти компроміс або інший прийнятний варіант. Тому важливо поступово вчитися витримувати дискомфорт серйозних розмов і не дозволяти емоціям повністю керувати поведінкою. Без помилок тут, найімовірніше, не обійдеться.

Знайти приклад дорослого життя, яке вам подобається

Зрілість зовсім не обов’язково означає нудьгу, одноманітність і відмову від задоволень. Серед дорослих чимало відповідальних та успішних людей, які продовжують займатися улюбленими хобі, подорожують, бачаться з друзями й знаходять час для розваг.

Різниця лише в тому, що вони самі керують власним життям і приймають наслідки своїх рішень. Такий приклад може допомогти побачити, що дорослішати — не означає відмовлятися від усього цікавого та приємного.

Всім привіт! У цьому блозі ми викладаємо корисну інформацію на тему Чому доросла людина поводиться як дитина і чи можна це змінити. Якщо у вас є питання чи ідеї, які ми не розкрили у нашій статті – пишіть про це у коментарях.

Оцініть автора

( 1 голос, середнє 5 з 5 )