Кавказькі тости

Давайте вип'ємо за те, щоб здоров'я було міцним, як у кавказців, щоб душа не старіла, щоб були довгими літа. Бажаю прожити гідно всі наші роки!

В одному аулі жив юнак, закоханий у багату дівчину із замку. Вночі не спав, днями не їв, так любив він її. Минуло десять років, дівчина вийшла заміж за іншого, а він так і не наважився підійти. Так, вип'ємо ж за сміливість і рішучість, якої часом не вистачає, але яка здатна змінити життя!

Дочка мала два яблука, мати попросила одне дати їй. А донька взяла і обоє надкусила... Мати вже подумала, що дочка її зовсім не любить. Але дочка простягла до мами одне яблуко і каже: «Ось, мамо, це найсмачніше». Вип'ємо за те, щоб ми знали, що навіть якщо нам здається, що трапилося погане, це може бути на благо нам. Не поспішайте з висновками!

Одного разу одного гірського довгожителя запитали: «Шановний, кажуть, що вам скоро виповниться сто двадцять років, скажіть у чому секрет вашого довголіття?» На що мудрий старець відповів глибокодумним довгим мовчанням. І тільки коли запитуючий пішов, так і не дочекавшись відповіді, старий зиркнув хитрим оком: «Секрет мій простий, завжди тримай мову за зубами і не відповідай на дурні питання.» Так давайте ж вип'ємо за мудрість, що дозволяє відрізняти дурні питання від розумних!

Одного аксакала запитали: «Що таке щастя?». Він відповів «Щастя» — це почута пісня. Пісня душі, яку не заглушив шум думок. Вона завжди звучить, але почути її можна лише, коли дозволяєш світові бути прекрасним. Коли твій погляд на мир і думки про нього чисті». Давайте вип'ємо за те, щоб наші думки були стерильні!

У горах жила людина. Почався сильний ураган, до нього постукали троє мандрівників. Вони попросили ночівлю. Але будинок був маленький, і помістився б тільки один мандрівник. І тоді вони назвали себе, Гроші, Щастя і Любов. Хазяїн пустив Любов. Увійшла Любов, з'явилося Щастя, прийшли Гроші

Десь там далеко на весіллі вкрали наречену. На викуп у нареченого вимагали розповісти таємницю. Наречений сказав: «Колись давно, коли я ще був зовсім маленький, мені наснився сон. Сон про те, що я одружився з дівчиною схожою як дві краплі на мою дружину і ми жили дуже дуже щасливо». Давайте ж вип'ємо за те, щоб усі гарні сни збувалися.

Кажуть, що на Кавказі багато довгожителів, бо там багатий клімат. Насправді так, але це не головне. Головне для довгого щасливого життя це дружба, кохання та підтримка близьких людей. Все інше не так важливо. Так давайте піднімемо келихи за те, щоб у нас все це було.

Чим довше витримане вино, тим воно насиченіше і багатше на смак. Давайте ж вип'ємо за те, щоб і наше життя з роками ставало ще кращим і плідним. Давайте жити зі смаком!

Як кажуть аксакали, в житті людина повинна уникати двох типів людей: тих, яким не потрібен він, і тих, які не потрібні їй. Так піднімемо келихи за всіх нас, що сидять за цим святковим столом. Нехай кожен із нас буде завжди неодмінно комусь потрібен!

Чому орел літає так високо і так впевнено? Тому що вся його сила в крилах, впевненість у кожному помаху крила. Його чуття підказує йому те, що неможливо побачити очима. Так нехай у кожному з нас прокинеться такий орел, який вселяє нам впевненість у кожному кроці, дасть можливість відчувати те, чого не видно. Тоді наш політ по життя буде впевненим і стабільним!

Один мудрий кавказький старець сказав: «Багаті ми не тим, що маємо в кишенях, а тим ми багаті, що в серці і душі у нас». Так давайте вип'ємо за багатство у всьому!

Якось два молоді джигіти посперечалися, які жінки красивіші. Один стверджував, що брюнетка. Інший вважав, що білявки. Постановили вони запитати у старійшини. Аксакал похитав головою і сказав: «Справжній джигіт, коли його запитають, брюнетки чи блондинки подобаються йому більше, зобов'язаний відповісти: ТАК!» За правильні рішення справжніх чоловіків!

Один дурний і гордий баран так сильно хотів бути найкращим у своїй зграї, що видерся на найвищу вершину найвищої гори. Почався сильний вітер, всі барани згуртувалися в стадо і встояли, але той баран, на жаль, був один і не зміг встояти перед силою вітру. З черговим його поривом він відлетів в ущелину і розбився. Так вип'ємо ж за те, щоб у нашій компанії не було таких баранів, ми були єдиним колективом.

Один дуже сильний і гордий джигіт був настільки гордим, що ніколи не приймав допомогу ні від кого. І ось одного разу він ішов пізно додому, оступився, впав і зламав ногу. Піднятися і дійти до будинку він не міг, а через свою гордість не хотів нікого кликати на допомогу. І так знесилів, що вночі замерз і помер. Так давайте вип'ємо за те, щоб ми були гордими, але завжди розуміли, що є ситуації, з якими без дружньої допомоги не впоратися. За дружбу, дорогі мої.