- Як обирати рольові моделі, якщо ідеальних людей не буває
- Чому ідеальні приклади для наслідування часто заважають
- Чим корисний вибірковий підхід до рольових моделей
- Як зібрати власну мозаїку з рольових моделей
- 1. Оберіть конкретну якість
- 2. Позначте межі наслідування
- 3. Дозвольте людям бути складними й змінюватися
- Відповіді на популярні запитання (12)
- Оцініть автора (1)
- Коментарі (0)
Отже, Як знайти гідний приклад для наслідування і не розчаруватися в ньому - далі у нашій статті
Як обирати рольові моделі, якщо ідеальних людей не буває
Навіть у людей із недоліками можна знайти якості, яких варто повчитися.
Багато особистостей, якими раніше хотілося захоплюватися і на яких хотілося рівнятися, сьогодні вже не здаються бездоганними прикладами. Змінюємося ми самі, змінюється суспільство, а разом із цим по-іншому сприймаються й авторитети на кшталт Ілона Маска.
Та, можливо, не варто так різко ділити людей на «гідних» і «негідних». Набагато розумніше не чекати від кумирів ідеальності в усьому, а брати в них тільки те, що справді цінне. Такий підхід до рольових моделей, коли ми орієнтуємося не на людину цілком, а на окремі якості, виглядає значно чеснішим і кориснішим.
Чому ідеальні приклади для наслідування часто заважають
Уявлення про бездоганну рольову модель задає планку, до якої неможливо дотягнутися. Коли людина, якою ми захоплювалися, говорить або робить щось неприємне для нас, настає розчарування. І якщо вся увага йде на її слабкі сторони, ми легко перестаємо помічати те, чого в неї все ще можна навчитися.
Сучасні філософи вважають, що розумній людині не варто від самого початку намагатися в усьому копіювати ідеальних героїв і покладати на них завищені очікування. Коли реальна людина не збігається з образом того, кого ми вважали гідним прикладом, це може викликати в нас зайве почуття провини й внутрішнє напруження.
Візьмімо Стіва Джобса. Він змінив уявлення про продуктовий дизайн, але його стосунки з людьми навколо були, м’яко кажучи, непростими. У нього можна вчитися дизайн-мисленню, не переймаючи його манеру спілкування. Так само можна захоплюватися творчою сміливістю Пабло Пікассо, але не виправдовувати його поведінку у звичайному житті, яку сьогодні назвали б шовіністичною й аб’юзивною. А наукова відданість Марії Кюрі може надихати на допитливість і наполегливість, але не обов’язково слугувати прикладом наставництва через її зв’язок із колишнім учнем чоловіка.
Згідно з теорією соціального навчання, ми природно обираємо моделі поведінки, спостерігаючи за людьми навколо. Тобто ми й так несвідомо збираємо для себе своєрідну мозаїку з різних прикладів. Але коли починаємо свідомо шукати рольові моделі, часто чомусь ламаємо цей природний механізм і відкидаємо всіх, хто не здається нам достатньо бездоганним.
Так ми не лише ускладнюємо собі вибір орієнтирів, а й позбавляємо себе можливості перейняти сильні якості в людей, які загалом далекі від ідеалу. Особливо важливо пам’ятати про це зараз, в епоху соціальних мереж. У стрічці ми бачимо відредаговані версії чужого життя, через що легко повірити в нереалістичні стандарти. Мозаїчний підхід до рольових моделей повертає нас до простої думки: справжні люди складні, суперечливі, але саме тому в них можна брати окремі сильні сторони, не перетворюючи їх на непогрішних кумирів.
Чим корисний вибірковий підхід до рольових моделей
Коли ви обираєте рольові моделі вибірково, ви не знижуєте вимоги до себе й інших. Навпаки, ви формуєте власну систему орієнтирів. Ви дивитеся на людей реалістично: як на складних особистостей, у яких є і сильні сторони, і слабкі місця.
Такий підхід поважає людську природу тих, у кого ми вчимося, замість того щоб перетворювати їх на ікону. Якщо людина, яку ви вважаєте важливою для себе рольовою моделлю, живе поруч із вами або доступна для спілкування, можна спробувати сказати їй про це. Наприклад, написати: «Я справді захоплююся вашими якостями» або «Мені дуже близьке те, як ви працюєте». Іноді це просто піднімає людині настрій, а іноді може стати початком нового важливого контакту.
Найцінніше у відмові від ідеальних прикладів — те, що вона допомагає м’якше ставитися до себе. Якщо ми не вимагаємо досконалості від тих, хто нас надихає, нам простіше перестати вимагати її й від себе. Ваша винахідливість може бути натхненна інженером, творча сміливість — художником, а наукова строгість — ученим. І зовсім не обов’язково, щоб усі ці якості були зібрані в одній людині.
Як зібрати власну мозаїку з рольових моделей
Цей процес не має бути складним, але він потребує трохи усвідомленості. Почати можна з простої стратегії з трьох кроків.
1. Оберіть конкретну якість
Не починайте з особистості героя й не намагайтеся захоплюватися ним повністю. Спочатку визначте, яку якість ви хочете розвинути в собі: упевненість, лідерство, дисципліну, уміння тримати кордони або здатність спокійно ухвалювати рішення.
Коли якість стане зрозумілою, складіть список людей, у яких вона виражена особливо сильно, не оцінюючи при цьому всю їхню особистість цілком. Це не обов’язково мають бути знаменитості. Хорошим прикладом може стати колега, друг, родич або знайомий, у якого є саме та риса, яку ви хочете перейняти.
2. Позначте межі наслідування
Чітко сформулюйте, чого саме ви вчитеся у вибраної людини, а що не збираєтеся переймати. Тут допомагають прямі фрази на кшталт: «Я захоплююся науковою сміливістю Льва Ландау, але не схвалюю його підхід до стосунків». Таке формулювання допомагає не змішувати корисні якості з тим, що не відповідає вашим цінностям.
Межі роблять рольову модель не менш значущою, а здоровішою. Ви не поклоняєтеся людині цілком, а усвідомлено обираєте те, що справді допомагає вашому розвитку.
3. Дозвольте людям бути складними й змінюватися
Люди змінюються, і разом із ними змінюється моральний контекст, у якому ми їх оцінюємо. Історичні постаті, які для свого часу здавалися прогресивними, сьогодні можуть сприйматися суперечливо. Наші сучасники теж здатні змінюватися: зростати, помилятися, переглядати погляди або, навпаки, розчаровувати.
Це не привід назавжди відмовлятися від самої ідеї рольових моделей. Радше це причина час від часу переглядати свою особисту «мозаїку» прикладів. Якісь люди можуть залишитися в ній, якісь — піти, а на їхньому місці з’являться нові орієнтири. І в цьому немає нічого страшного: система цінностей живої людини теж не повинна застигати назавжди.
Відповіді на популярні запитання
-
Чи можна захоплюватися людиною, якщо у неї є спірні вчинки?
Так, якщо ви не виправдовуєте ці вчинки і не намагаєтеся копіювати людину цілком. Можна поважати окрему рису — наприклад, сміливість, працьовитість або креативний підхід — і при цьому спокійно визнавати, що інші сторони особистості вам не близькі.
-
Чому небезпечно робити з людини кумира?
Коли людина стає кумиром, її легко почати сприймати як бездоганний зразок. Але реальні люди помиляються, змінюють погляди, вчиняють спірні вчинки, і тоді розчарування може бути дуже сильним. Здоровіше бачити в людині не ідеал, а джерело окремих корисних уроків.
-
Як зрозуміти, чому саме варто вчитися у іншої людини?
Спочатку варто визначити рису, яку ви хочете розвинути в собі. Наприклад, впевненість, дисципліну, вміння говорити спокійно, творчу сміливість або професійну наполегливість. Після цього простіше вибрати людину, у якої саме ця риса виражена сильно.
-
Чи потрібно відмовлятися від ролевої моделі, якщо людина розчарувала?
Не завжди. Іноді достатньо переглянути, що саме ви у нього переймаєте, а що більше не вважаєте для себе прийнятним. Але якщо поведінка людини повністю суперечить вашим цінностям, цілком нормально прибрати її зі своїх орієнтирів.
-
Чи може звичайна людина бути ролевою моделлю?
Так, ролевою моделлю не обов'язково повинна бути знаменитість. Колега, друг, родич, викладач або знайомий можуть бути значно кориснішими, якщо в них є конкретна риса, якій ви дійсно хочете навчитися.
-
Що робити, якщо у людини є сильна риса, але її погляди мені не близькі?
Можна розділити рису і особистість. Наприклад, вчитися у людини професійної сміливості, але не переймати його стиль спілкування, цінності або рішення в особистому житті. Такий підхід допомагає не плутати натхнення зі сліпою згодою.
-
Чому одна рольова модель не повинна закривати всі сфери життя?
Тому що одна людина не може бути ідеальним прикладом у всьому. У когось можна взяти дисципліну, у іншого — уміння мислити нестандартно, у третього — спокій у складних ситуаціях. Так виходить більш чесна і жива система орієнтирів.
-
Як не порівнювати себе з тими, ким захоплюєшся?
Важливо пам'ятати, що ви бачите тільки частину чужого шляху. Рольова модель потрібна не для того, щоб почуватися гірше, а щоб підсвітити рису, яку можна розвивати поступово. Порівнювати краще не себе з людиною цілком, а свої маленькі кроки з тим напрямком, який вам важливий.
-
Чи можна змінювати ролеві моделі з часом?
Так, це природно. Міняються ваші цілі, цінності, життєвий досвід, а іноді змінюються й самі люди, на яких ви раніше рівнялися. Корисно час від часу переглядати свої орієнтири і залишати тільки ті, які все ще допомагають рости.
-
Як відрізнити натхнення від сліпого поклоніння?
Натхнення залишає вам свободу думати і вибирати. Сліпе поклоніння змушує виправдовувати людину у всьому і ігнорувати тривожні сигнали. Якщо ви можете чесно сказати: «Ось цьому я навчаюся, а ось це не приймаю», значить, підхід залишається здоровим.
-
Навіщо взагалі потрібні ролеві моделі?
Вони допомагають побачити, які якості можна розвивати в собі і як вони проявляються в реальному житті. Хороша р roleва модель не замінює власні рішення, а дає напрямок: показує, що потрібна вам риса можлива і її можна поступово тренувати.
-
Як вибрати орієнтири і не втратити власну думку?
Слід завчасно визначити свої цінності і межі. Тоді чужий приклад буде не готовою інструкцією, а матеріалом для роздумів. Ви берете те, що підходить саме вам, і залишаєте в стороні все, що не збігається з вашим внутрішнім компасом.
Коментарі (0)
Ваш коментар буде першим