Як альтернативні сценарії допомагають приймати більш зважені рішення

Як працює контрфактуальне мислення та яку користь воно може принести

Роздуми про альтернативний розвиток подій зовсім не є марною тратою часу.

Що змінилося б, якби вчора я пішов спати раніше? Яким став би наш світ, якби земна вісь нахилилася ще на 10 градусів? Як розвивалася б історія, якби перемогу в Полтавській битві здобули шведи? Такі запитання відображають природну особливість людської психіки — уявляти, яким могло б бути наше життя та навколишня дійсність за інших умов. Цей процес отримав назву «контрфактуальне мислення», оскільки уявні варіанти не збігаються з фактами, що відбулися насправді.

Як з’явилося поняття контрфактуального мислення

Термін «контрфактуальне» увійшов до наукової лексики завдяки американському філософу Нельсону Гудмену наприкінці 1940-х років. Спочатку так називали умовні логічні висловлювання, побудовані на свідомо хибних припущеннях. Наприклад: «Якби в кенгуру не було хвостів, тварини падали б».

Протягом тривалого часу контрфактуальні міркування вивчали переважно філософи. Ситуація змінилася на початку 1980-х років, коли фізик, фахівець з інформатики та когнітивіст Дуглас Гофстедтер висунув припущення, що людська винахідливість пов’язана зі здатністю створювати в уяві альтернативні версії подій. До цієї думки його привели праці засновників поведінкової економіки Деніела Канемана й Амоса Тверскі, присвячені евристиці моделювання. Відтоді розпочалося практичне вивчення причин, умов і цілей, з якими людина звертається до контрфактуальних роздумів.

Що мають на увазі під контрфактуальним мисленням

Контрфактуальним мисленням називають уявне створення інших варіантів завершення подій, які вже відбулися, і спробу уявити, як могла б змінитися ситуація за інших обставин.

Теорія, що спирається на концепцію ментальних моделей, припускає, що під час таких роздумів людина одночасно формує у свідомості дві картини. Перша передає реальну подію, а друга показує її уявну альтернативу.

Коли людина міркує: «Якби в кенгуру не було хвостів, вони падали б», вона одночасно утримує в уяві два варіанти. Насправді ці тварини мають хвости, тому зберігають рівновагу й не падають. В уявному сценарії хвостів у кенгуру немає, через що вони втрачають стійкість. Водночас контрфактуальне мислення не зводиться до звичайних фантазій на абстрактні теми.

Навіщо потрібне контрфактуальне мислення

У повсякденному житті такий спосіб міркування виконує щонайменше два важливі завдання.

Передусім уявлення можливих результатів дає змогу підготуватися до схожих обставин і скоригувати подальшу поведінку. Наприклад, футболіст може подумати: «Якби я спрямував м’яч трохи лівіше, то забив би гол». Цей висновок здатний вплинути на його дії під час наступної гри.

Крім того, контрфактуальні роздуми пов’язують наші емоції з подальшою реакцією. Людина, яка не постраждала в автомобільній аварії, може уявити, що отримала тяжкі травми. Усвідомлення того, наскільки гірше все могло завершитися, приносить їй утіху та відчуття полегшення.

Виділяють два основні види контрфактуального мислення:

1. Висхідне — людина уявляє сценарії, за яких події завершилися б сприятливіше. Такі думки нерідко супроводжуються бажанням повернутися назад, вчинити інакше або ухвалити інше рішення. Наприклад, можна шкодувати, що не вдалося оформити іпотеку за низькою ставкою, або переживати через те, що ознаки емоційного віддалення партнера не були помічені значно раніше.

2. Низхідне — людина уявляє варіанти, за яких ситуація могла завершитися набагато гірше. Подібні роздуми іноді затягують у тривожну спіраль або викликають почуття провини, особливо коли одному вдалося уникнути неприємних наслідків, а іншому — ні. Водночас вони здатні пробуджувати вдячність за благополучний результат. Наприклад, людина може радіти, що звільнилася до банкрутства компанії, але при цьому хвилюватися за улюблених колег, які не встигли піти вчасно.

З яких етапів складається контрфактуальне мислення

І висхідні, і низхідні контрфактуальні міркування можна розділити на три послідовні етапи.

Перший етап: оцінювання того, що сталося

Спочатку людина аналізує подію та визначає, чи сприймає її результат як позитивний або негативний. Потім вона починає уявляти, чи могло все завершитися краще або гірше, якби рішення було іншим. Припустімо, студент отримав трійку на іспиті, залишився незадоволеним оцінкою та вирішив, що йому варто було старанніше готуватися або не сидіти над підручниками до самого ранку.

Другий етап: пошук корисного рішення

Після цього людина оцінює, яка конкретна дія могла б змінити результат, і формує намір вчинити інакше. Іншими словами, вона розуміє, що здатна скоригувати свою поведінку заради кращого результату. Далі з’являється мета застосувати цей висновок наступного разу, щоб не повторити небажаний сценарій або досягти кращого результату. Наприклад, студент може вирішити, що причиною трійки стала нестача сну, і перед наступним іспитом лягти спати раніше.

Третій етап: застосування висновку на практиці

У наступній схожій ситуації з’являється можливість справді вплинути на власне життя. Іноді обраний підхід не дає очікуваного ефекту або призводить до іншого результату. Тоді людина може знову звернутися до контрфактуальних міркувань і сформувати новий намір. Якщо ж усе проходить успішно, вона отримує корисний досвід. Так, студент або добре виспиться перед наступним іспитом і отримає п’ятірку, або знову отримає трійку та зрозуміє, що потрібно більше займатися.

Цікава особливість контрфактуального мислення полягає в тому, що люди частіше уявляють скасування вже вчиненої дії, ніж додавання нового вчинку, навіть коли результат в обох випадках залишається однаковим.

Які ситуації частіше викликають думки про альтернативний результат

Згідно з теорією норм, люди частіше вигадують інші варіанти розвитку незвичайних подій, ніж звичних. Якщо людина вирушила додому незвичною дорогою та потрапила в аварію, вона з великою ймовірністю подумає: «Якби я поїхала своїм звичайним маршрутом, цього б не сталося!» Подібне когнітивне викривлення називають ефектом винятковості. Воно свідчить про те, що контрфактуальні міркування нерідко стають способом пояснити й подумки нормалізувати неординарну подію.

Крім того, ми частіше змінюємо в уяві події, якими могли керувати та які стали результатом добровільно ухвалених рішень. Значно рідше люди розглядають альтернативні варіанти обставин, що від них не залежали. Якщо плани порушив дощ, людина навряд чи довго розмірковуватиме про те, як усе минуло б без опадів.

Також в уявних сценаріях ми схильні змінювати пізніші події, а не ранні, навіть коли будь-яка із цих змін могла б привести до однакового результату.

Переваги та недоліки контрфактуальних міркувань

Насамперед такий тип мислення дає змогу робити висновки з власних помилок. Люди, які регулярно звертаються до альтернативних сценаріїв, частіше знаходять сенс у важливих подіях свого життя.

Контрфактуальні міркування також допомагають заздалегідь оцінювати можливі наслідки вчинків і ухвалювати більш обдумані рішення. Вони здатні активізувати творче мислення, спонукати поглянути на ситуацію з незвичного боку та знаходити свіжі ідеї.

Думка про те, наскільки важче могли б скластися обставини, нерідко викликає вдячність за реальний результат. Таке відчуття може бути пов’язане з психологічним і соціальним благополуччям, а також зі сприятливішими результатами в різних сферах життя.

Проте контрфактуальне мислення здатне призвести до образи та жалю до себе. Подолати наслідки неприємного досвіду стає складніше, якщо людина вчасно не припиняє перебирати можливі варіанти минулого й надовго занурюється в численні негативні сценарії.

Головний ризик полягає в тому, що людина може застрягнути у вигаданій версії вже завершених подій. Минуле неможливо змінити, а нескінченні роздуми про нього майже не впливають на сьогоднішню реальність.

Як захиститися від негативного впливу контрфактуальних думок

Нав’язливе повернення до минулих подій, результат яких уже неможливо змінити, не приносить практичної користі та може погіршувати психічний стан. Тривожними ознаками вважаються ситуації, коли через подібні думки людина не справляється зі звичними справами, втрачає сон, переживає через те, чого насправді не сталося, постійно звинувачує себе в помилках і почувається глибоко нещасною через минуле.

Якщо увага надто сильно зосередилася на тому, що вже відбулося, психотерапевти радять скористатися технікою, яка складається із чотирьох дій:

1. Припинити поточне заняття.

2. Зробити глибокий вдих.

3. Спрямувати увагу на теперішній момент і залучити органи чуття: прислухатися до навколишніх звуків, відчути запахи та звернути увагу на інші відчуття.

4. Усвідомлено повернутися до перерваної справи.

Головне під час використання контрфактуального мислення — дотримуватися розумної рівноваги між корисним аналізом минулого та безглуздим зацикленням на ньому. Для цього важливо ставитися до себе з добротою та поблажливістю, пам’ятати, що всі припускаються помилок, і прийняти просту істину: за жодних обставин життя не могло б бути абсолютно ідеальним.

Всім привіт! У цьому блозі ми викладаємо корисну інформацію на тему Чому ми представляємо альтернативне минуле і як звернути це на свою користь. Якщо у вас є питання чи ідеї, які ми не розкрили у нашій статті – пишіть про це у коментарях.

Оцініть автора

( 1 голос, середнє 5 з 5 )