Як я перестала сидіти цілими днями на удаленці та повернула рух у життя

Як я намагалася перемогти сидячий спосіб життя на віддаленій роботі

Найбільше зрештою допомогли не тренажери, не дорогі програми й навіть не пошуки тієї самої ідеальної тренування.

Десь через рік після переходу на віддалену роботу я раптом упіймала себе на тому, що стала втомлюватися набагато швидше, ніж раніше. І начебто дивно: я не тягала важкі речі, не бігала містом, а просто сиділа цілий день за ноутбуком і максимум вставала дійти до кухні чи ванної. Але надвечір спина починала нити, ноги наливалися важкістю, а енергії вистачало тільки на те, щоб пересісти з робочого стільця на диван. Паралельно непомітно з’явилися зайві кілограми: джинси, які раніше сиділи спокійно, стали застібатися із зусиллям, а відображення в дзеркалі вже не викликало колишньої радості.

Так і почалася моя особиста боротьба із сидячим способом життя. Щоправда, спочатку вона більше нагадувала не продуманий план, а поступове перетворення квартири на маленький магазин спортивних товарів.

Чому на віддаленій роботі рухатися складніше, ніж здається

Коли я тільки почала працювати з дому, мені здавалося, що тепер часу стане більше. Не потрібно витрачати години на дорогу, їхати в офіс, стояти в заторах, а отже, з’являться прогулянки, тренування і загалом здоровіший режим. Але реальність швидко все розставила на свої місця: вивільнений час майже одразу зайняла робота.

Раніше в моєму дні хоча б були короткі переміщення: пройти до зупинки, піднятися сходами, сходити на обід, пройтися офісом. Після переходу на віддаленку весь маршрут скоротився до кількох точок: робочий стіл, кухня, диван. І найпідступніше в цьому те, що відбувається це майже непомітно. Ти не валяєшся цілий день без діла, навпаки — постійно щось робиш, відповідаєш, пишеш, зідзвонюєшся. Але тіло все одно розуміє: руху стало замало.

З часом я помітила, що стала швидше втомлюватися, спина частіше затікає, а після кількох годин за ноутбуком хочеться не розім’ятися, а ще глибше провалитися в крісло. У якийсь момент стало очевидно: якщо залишити все як є, далі буде тільки неприємніше.

Як я пробувала додати більше руху в день

За роки віддаленої роботи я встигла протестувати багато різних способів. Усі вони мали врятувати мене від стану людини, яка за день проходить 1 500 кроків і майже вважає це нормальною активністю.

Спроба № 1. Купити розв’язання проблеми

Точніше, я вирішила, що проблему можна просто вирішити покупкою. У той момент це здавалося логічним: якщо мені бракує руху, значить, потрібна якась корисна річ, яка змусить мене рухатися. Так у мене вдома з’явився степпер.

Спочатку він здавався ідеальним тренажером для людини на віддаленці: маленький, компактний, не займає пів кімнати й не потребує героїчних зусиль. Можна крокувати вдома, слухати подкаст, дивитися відео або навіть паралельно відповідати на повідомлення.

Перший тиждень я була в повному захваті. Ставала на степпер між завданнями, робила кілька коротких підходів протягом дня й раділа, що нарешті знайшла простий спосіб більше рухатися. Потім у розклад увірвалися термінові задачі, дедлайни, довгі созвони й звичайна втома. Степпер залишився стояти поруч — тихо, скромно і з кожним днем дедалі більш припорошений пилом.

Іноді я про нього згадувала. Приблизно раз на кілька днів вставала й урочисто крокувала хвилин десять, радше для заспокоєння совісті, ніж для реальної системи.

Купити тренажер виявилося легко. А от купити разом із ним звичку, як з’ясувалося, неможливо.

Але заради чесності скажу: степпер усе одно виявився однією з найвдаліших покупок. Ним справді зручно користуватися. Не потрібно перевдягатися, їхати в зал, виділяти окрему годину чи довго налаштовуватися. Просто встала — і пішла.

Спроба № 2. Влаштувати вдома мініфітнес-зал

Наступний етап розвивався майже за тим самим сценарієм, тільки цього разу головним героєм став еліпсоїд. Спочатку я довго вибирала відповідну модель: читала відгуки, порівнювала характеристики й уявляла нову, дуже спортивну версію себе. Ту саму, яка тренується зранку, п’є воду з електролітами й не переносить нове життя на наступний понеділок.

Деякий час усе справді виглядало багатообіцяюче. Я вмикала музику або серіал і займалася по 20–30 хвилин. Еліпсоїд дає відчуття справжнього тренування: працюють ноги, підключаються руки, дихання частішає, а через якийсь час почуваєшся так, ніби щойно пройшла міні-марафон.

А потім я виявила у тренажера несподівану побутову суперздібність: на ньому дуже зручно сушити білизну.

В еліпсоїда є ручки, перекладини й відповідна висота для футболок, штанів і дитячих речей. Одного разу я впіймала себе на тому, що розвішую після прання одяг і думаю: ну ось, хоча б у господарстві він точно виявився корисним.

Здається, через цей етап проходять багато власників домашніх тренажерів. Хоча, якщо говорити серйозно, еліпсоїд і зараз залишається робочим способом додати активності, коли на вулиці дощ, холодно або просто немає бажання виходити з дому. Питання тільки в тому, чи вдається домовитися із собою і зняти з нього білизну.

Спроба № 3. Відшукати ідеальне тренування

Коли тренажери не перетворили мене на людину з реклами фітнес-клубу, я вирішила, що вся проблема у відсутності правильної програми. Купила курс в онлайн-тренера, оформила підписку на FitStars, почала зберігати тренування в Telegram і знайшла ще купу занять на відеоплатформах. У якийсь момент у мене накопичилося стільки програм, що можна було тренуватися щодня цілий рік і жодного разу не повторитися.

Але разом із цим прийшла нова складність — надто великий вибір.

Одного вечора я майже 20 хвилин вирішувала, що ж увімкнути. Тренування на все тіло? Розтяжку? Вправи для спини? Прес? Гантелі? Резинки? У підсумку я так втомилася вибирати, що не зробила взагалі нічого.

Тоді до мене нарешті дійшло: проблема точно не в нестачі інформації. Щоб рухатися більше, мені не потрібен ще один курс. Мені потрібно просто піднятися зі стільця. Шкода тільки, що жодна підписка поки не вміє робити це замість мене.

Спроба № 4. Струснутися буквально

Для цього експерименту я купила віброплатформу. Коли її привезли додому, сім’я дивилася на мене приблизно так, як зазвичай дивляться на дивні кухонні прилади з реклами: з легким сумнівом і запитанням в очах.

Але, на мій подив, річ мені сподобалася. Ні, віброплатформа не замінює прогулянки й повноцінні тренування. І ні, за кілька хвилин стояння на ній прес раптово не стає ідеальним. Зате після цілого дня за комп’ютером вона допомагає трохи розім’ятися й буквально струснутися. А якщо надвечір ноги набрякають і здається, ніби вся втома дня зібралася в тілі, така штука справді може стати хорошою підтримкою.

Я досі вмикаю її кілька разів на тиждень. Особливо приємно ставати на платформу ввечері, коли ноги гудуть після довгого сидіння. Не можу сказати, що вона радикально змінює фігуру, але відчуття важкості стало з’являтися рідше.

Спроба № 5. Почати ходити по 10 000 кроків

Після всіх експериментів головний висновок виявився дуже простим, навіть трохи прикро простим: найкраще спрацювала звичайна ходьба. Ті самі 10 000 кроків, над якими я раніше подумки посміювалася.

Коли працюєш із дому, кроки не набираються самі собою. Їх доводиться буквально здобувати.

Щоб наблизитися до цілі, я стала ходити в магазин пішки замість доставки, виходити ввечері хоча б на коротку прогулянку, намотувати кола квартирою під час телефонних розмов або поки слухаю довгі голосові повідомлення.

Бувало, о десятій вечора я дивилася на лічильник і розуміла, що до цілі не вистачає ще 2 000 кроків. Тоді доводилося виходити й бродити навколо будинку. Не тому, що дуже хотілося, а тому що було шкода кидати майже виконане завдання.

Саме ходьба дала найпомітніший результат. Не в сенсі миттєвого схуднення чи якихось різких зовнішніх змін. Просто самопочуття стало кращим: голова провітрювалася, спина менше нила, а після робочого дня з’являлося відчуття, що життя не закінчилося в той момент, коли я закрила ноутбук.

Спроба № 6. Не шукати окремий час для спорту

До цього висновку я прийшла не одразу. Довгий час намагалася знайти ту саму вільну годину для тренування, але робота, домашні справи, маленька дитина і звичайне життя постійно втручалися в плани. У підсумку я перестала шукати окремий час для руху й почала вбудовувати його в те, що вже роблю щодня.

Після всіх експериментів для мене спрацювали найпростіші речі:

• Ходити під час созвонів, якщо не потрібно вмикати камеру.

• Робити 10–20 присідань між завданнями. В ідеалі, звісно, 50, але будемо чесними із собою.

• П’ять хвилин крокувати на степпері, поки дивлюся відео або слухаю подкаст.

• Робити легку розтяжку після довгого сидіння за комп’ютером.

• Підніматися сходами замість ліфта.

• Ставити воду подалі від робочого місця, щоб частіше вставати.

• Надягати обважнювачі на руки під час домашніх справ.

З обважнювачами вийшло особливо кумедно. Збоку це виглядало так, ніби я готуюся до чемпіонату світу із завантаження пральної або посудомийної машини. Але поки розкладаєш речі, готуєш вечерю чи прибираєш на кухні, додаткове навантаження справді відчувається.

У підсумку саме ці маленькі дії дали мені більше руху, ніж великі обіцянки почати нове життя з понеділка. Тому що година тренування легко може не статися, а п’ять хвилин між справами майже завжди можна знайти.

Що зрештою допомогло мені найбільше

За весь цей час я так і не стала людиною, яка щодня з радістю підскакує о шостій ранку на тренування. І, чесно кажучи, виявилося, що це зовсім не обов’язково.

Після всіх спроб у мене сформувалося кілька простих правил:

• Не чекати натхнення.

• Робити потроху, але регулярно.

• Не сварити себе за пропущені заняття.

• Шукати рух усередині звичайного дня.

• Пам’ятати, що навіть 10 хвилин активності краще, ніж повний нуль.

Іноді я займаюся за курсом популярного онлайн-тренера, іноді вмикаю тренування на FitStars, іноді просто йду гуляти, а іноді стою на віброплатформі. Буває й так, що степпер знову припадає пилом, а на еліпсоїді з’являється свіжовипрана білизна.

Але між мною зараз і мною кілька років тому все ж є різниця. Раніше рух траплявся тільки час від часу. Тепер я хоча б намагаюся сама створювати для нього умови. Для людини на віддаленій роботі це вже цілком гідна перемога.

Всім привіт! У цьому блозі ми викладаємо корисну інформацію на тему Як зберегти активність при віддаленій роботі та не перетворитися на заручника крісла. Якщо у вас є питання чи ідеї, які ми не розкрили у нашій статті – пишіть про це у коментарях.

Оцініть автора

( 1 голос, середнє 5 з 5 )